Дорогі українці!

Можливо, я зараз когось сильно засмучу, але «зрада» скасовується. Пояснюю чому, і дуже прошу вас мене почути.

Почнемо з найголовнішого. Чи хочемо ми завершення війни та повернення всіх українських територій? Так.

Сьогодні існує єдиний майданчик, де ці питання можуть обговорюватися на найвищому рівні. Це – зустріч у Нормандському форматі.

Чи могла вона відбутися найближчим часом? Ні.

Чому? Бо на шляху до цього була одна перепона – найбільша страшилка останніх тижнів – «формула Штайнмаєра».

Давайте розберемося, що це за формула.

Чи передбачає вона, що Україна визнає анексію Криму та відмовляється від Донбасу? Ні.

Чи передбачає вона, що вибори на Донбасі відбудуться завтра й під дулом кулеметів? Ні.

Чому три роки тому попередній Президент України заявляв про початок роботи з імплементації цієї формули?! Невже він хотів зрадити Україну?

Ця формула говорить лише одне – коли має запрацювати так званий закон про особливий статус Донбасу.

А саме – після проведення там місцевих виборів, які відбудуться за Конституцією України, законодавством України, та після публікації звіту ОБСЄ про те, що вибори відбулися відповідно до міжнародних демократичних стандартів.

Ось із чим погодилась Україна у Мінську.

Чи підписували ми якісь спільні угоди з так званими ДНР чи ЛНР? Ні.

Ми відправили окремого листа пану Сайдіку, де засвідчили узгодження позиції щодо тексту цієї формули.

Що далі? Завтра вибори на Донбасі? Ні.

Далі – відбудеться зустріч у Нормандському форматі разом з Президентом Франції, Канцлером Німеччини та Президентом Російської Федерації, де ми обговоримо шляхи припинення війни на Донбасі.

Моя позиція в цьому питанні є чіткою та зрозумілою, і вона збігається з позицією всіх українців: ми всі розуміємо, що Донбас – це Україна. І там повинен запанувати мир, відбутися повне припинення вогню, виведення іноземних військових формувань.

Ми всі розуміємо, що на українсько-російському кордоні з нашого боку повинні бути українські прикордонники.

Має відбутись обмін полоненими, щоб усі наші громадяни повернулися додому.

І проведення виборів має відбутися не під дулами кулеметів, а за українським законодавством, з доступом кандидатів від українських політичних сил, українських засобів масової інформації та міжнародних спостерігачів, з можливістю реалізації свого виборчого права всіма внутрішньо переміщеними особами.

Все це ми будемо обговорювати на зустрічі у Нормандському форматі.

Чи буде там підписуватися новий закон про особливий статус? Ні.

Цей закон діє до 31 грудня 2019 року. Буде новий закон.

Чи будемо ми розробляти його самі і швидко ухвалювати? Ні.

Ми напишемо його разом – у співпраці та публічному обговоренні з усім українським суспільством. Не перетнувши жодної «червоної лінії».

Отже – жодної капітуляції. Жодної здачі національних інтересів України. Жодних договірняків та глобальних кроків без згоди народу України.

Лише повернення людей і наших територій, повернення полонених і повернення миру.

Попереду в нас довгий і складний шлях до вирішення цієї проблеми.

І ми повинні пройти його разом. І тут нам потрібна єдність.

Я поважаю конституційне право кожного громадянина України на протест, я чую вас, і повірте – я ніколи не здам Україну!

Водночас я дуже прошу всіх зважено й спокійно підійти до ситуації та не піддаватися на маніпуляції і провокації деяких осіб.

Вони дуже хочуть використати вас, повернути собі можливість грабунку, стати жертвами політичного переслідування та уникнути кримінальної відповідальності. Цього не буде.

Все буде Україна!

Слава Україні!