Воронін Микита В’ячеславович
(Позивний «Зуб»)
10.02.1996 – 31.10.2022
Молодший сержант, головний медик стрілецької роти
Військова частина А7292 (у складі 126-ї та 112-ї ОБр ТрО ЗСУ)
Життєвий шлях та освіта:
Микита народився 10 лютого 1996 року в Києві у родині медиків: мати — стоматолог, батько — масажист-реабілітолог. Із дитинства він зростав допитливою, енергійною та спортивною дитиною. Багато років присвятив плаванню та боротьбі. У школі Микита демонстрував неабиякі успіхи у навчанні, особливо цікавився історією, біологією, іноземними мовами та комп’ютерними технологіями. Завдяки своїй ерудованості та жазі до знань, він був постійним учасником і призером олімпіад та спортивних змагань.
Микита був майстром на всі руки: захоплювався конструюванням, ліпленням із глини, випилюванням по дереву, а також полюбляв кулінарію. Друзі та рідні пам’ятають його як надзвичайно комунікабельну людину з загостреним відчуттям справедливості та відповідальністю, що була не за роками високою.
У 2011 році він закінчив 9 класів столичної «Козацької гімназії» (школа №283) і вступив до філії Львівського медичного коледжу «Монада» в Євпаторії на зуботехнічне відділення. У 2014 році Микита отримав диплом із відзнакою. Саме тоді розпочалася окупація Криму, яка стала для юнака моментом істинного вибору. Попри родинні розбіжності, він залишився вірним Україні, назавжди обравши шлях патріота.
Того ж року Микита вступив одразу на другий курс ПВНЗ «Київський медичний університет». Під час навчання він невтомно працював: спершу асистентом стоматолога у клініці «Віровіт», згодом — гігієністом у «Аванто Еліт». З 2019 року розпочав самостійну практику як талановитий молодий стоматолог, здобувши повагу колег та пацієнтів.
Військовий подвиг:
Повномасштабне вторгнення зруйнувало амбітні плани лікаря. 24 лютого 2022 року Микита разом із найближчими друзями добровільно став на захист Батьківщини. Спершу в лавах Територіальної оборони Києва, а згодом у складі Збройних Сил України він вирушив на найзапекліші ділянки фронту Донеччини: Краматорськ, Святогірськ, Рубіжне, Пришиб, Григорівка.
Як головний медик роти, Микита («Зуб») став беззаперечним авторитетом для побратимів. Його цінували не лише за високий професіоналізм і врятовані життя, а й за невичерпний оптимізм, емпатію та здатність підтримувати бойовий дух підрозділу навіть у найтяжчі хвилини.
Державні нагороди:
Медаль «За врятоване життя» — за відданість професійному обов’язку та мужність під час надання медичної допомоги на полі бою.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
До останнього подиху він залишався вірним присязі, своїм побратимам та українському народу.
Вічна пам'ять Герою
Вічна слава Захиснику України