Дорошенко Олексій Михайлович

Позивний: «Дорош»

Дата народження: 09 лютого 1979 року

Місце народження: м. Київ

Дата загибелі:  09 квітня 2023 року

Місце загибелі: с. Лиман Перший, Куп’янський район, Харківська область, Україна

Військове звання: солдат

Посада: сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини А1008

Підрозділ: інженерно-саперний взвод 2-го механізованого батальйону військової частини А1008

Життєвий шлях 

Дорошенко Олексій Михайлович народився в місті Києві. Освіта - вища, Національна академія внутрішніх справ, правознавство. Загальний стаж роботи більше 15 років.

Останні місця роботи в цивільному житті – адміністратор ПП «Джинтама-Бриз» (заміський комплекс відпочинку), приватний підприємець ФОП Дорошенко О.М.

13 квітня 2022 року було мобілізовано в лави ЗСУ в місті Мукачево і направлено на навчання до Центру розмінування в м. Кам’янець-Подільський (в/ч А2641 м. Кам’янець-Подільський, Хмельницької області). 16 травня 2022 року прибув до 14 ОМБР (в/ч А1008) і приступив до виконання службових обов’язків, через тиждень був направлений в зону бойових дій. У період з 28.05.2022 по 22.12.2022 рр., з 29.12.2022 по 03.03.2023 рр., з 09.03.2023 по 09.04.2023 рр. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Темирівка, Левадне, Новомиколаївка Миколаївської області, Старовірівка, Моначинівка, Петрівка, Дворічна, Куп’янськ, Масютівка Харківської області, Берестове, Яковлівка Донецької області. 09.04.2023 загинув при виконання бойового завдання біля села Лиман Перший, Куп’янського району, Харківської області. Похований на кладовищі Лісове в місті Києві (вул. Крайня,3, ділянка 58, ряд 4д, місце 1).

Олексій був сміливою, відповідальною та рішучою людиною. Завжди йшов першим не боявся труднощів і брав на себе найскладніші завдання. Побратими поважали його за мужність, надійність і готовність допомогти. За день до загибелі йому повідомили, що його планують призначити командиром взводу, адже він мав авторитет серед побратимів і проявив себе як справжній лідер. На жаль, цьому так і не судилося здійснитися.

Для родини він був найкращим чоловіком і батьком двох синів.

Державні та відомчі нагороди

орден «За Мужність» ІІІ ст (посмертно)

відзнака «За розмінування» (посмертно)

медаль «Честь. Слава. Держава» (посмертно)

нагрудний знак «За зразкову службу»

почесний нагрудний знак «Відзнака командира 14 ОМБР ім. Князя Романа Великого».

Вічна пам’ять Герою

Вічна слава Захиснику України