Кивлюк Павло Володимирович

Позивний «Фін»

Дата народження: 07 червня 1979 року

Місце народження: Україна, місто Київ

Дата загибелі: 22 січня 2026 року

Місце загибелі: м. Запоріжжя

Військове звання: лейтенант

Посада: командир взводу управління розвідувальної роти 128 ОГШБр

Життєвий шлях: Народився у м. Києві. Мешкав на ж/м Троєщина з 1985 року. З 1986 по 1996 роки навчався в середній школі № 119 Деснянського району м. Києва. Вищу освіту отримав в Університеті «Крок» м. Києва (економічний факультет).

Працював у сферах транспорту,освіти та інших. Брав участь у Помаранчевій революції 2004 р. та Революції гідності 2013 р. Попри те, що раніше Павло не служив в армії, у серпні 2014 року він добровільно став на захист України, долучившись до лав 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

У період 2014-2015 років, під час проведення АТО, виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей як стрілець-зенітник 128-ї ОГШБр. Брав участь у боях за Чорнухине, Оленівку, Дебальцеве та інші населені пункти.

24 лютого 2022 року, на початку повномасштабної війни, Павло добровільно повернувся до лав захисників України. Як боєць розвідувального відділення 128-ї ОГШБР виконував бойові завдання на Запоріжжі та Херсонщині. Під час штурмових дій з визволення Херсонщини від російських загарбників у бою з окупантами отримав вогнепальне кульове поранення. Після лікування, попри неможливість повного відновлення провідної руки, повернувся до своєї бригади та виконував бойові завдання у складі підрозділу аеророзвідки.

У серпні 2024 року Павлу було присвоєно офіцерське звання «молодший лейтенант», і він очолив взвод управління розвідувальної роти бригади.

Державні та відомчі нагороди: За мужність та відданість військовій присязі Павло був відзначений нагородами, серед яких:

відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих»;

медаль «За поранення»;

нагрудний знак «За зразкову службу»;

«Учасник АТО».

Загинув Павло 22 січня 2026 року, виконуючи військовий обов’язок на Запоріжжі внаслідок ворожого авіаудару , віддавши життя в бою за свободу, незалежність та майбутнє України.

Павло є взірцем мужності, відданості, патріотизму, честі і дружби!

Він не шукав слави-він захищав свою країну, захищав свій дім.

Доля обрала для нього шлях воїна, і він пройшов його гідно, до останнього подиху.

Павло назавжди залишиться в нашій пам’яті і серцях усміхненим, живим і непереможеним.

Розповіді Павла та його побратимів з 128-ї ОГШБр про трагічні події АТО в січні-лютому 2015 року (Дебальцевський котел):

Дебальцеве. Бойове братство( Телеканал 2+2) фільм Ірини Куріло

https://drive.google.com/file/d/1l4Vm7gq1VDQA23wdFdzx3X-kbV6LLldH/view?usp=sharing

Вічна пам’ять Герою

Вічна слава Захиснику України