Бардадим Павло Сергійович
Позивний: «Чингіз»
Дата народження : 29.03.1988
Місце народження : Україна, м. Київ
Дата загибелі : 13.10.2023
Місце загибелі : Бахмуцький р-н, біля с. Кліщіївка
Військове звання: старший солдат
Посада : водій електрик
Підрозділ: ССО «SINGUM
Життєвий шлях
Павло Бардадим народився 29 березня 1988 року у місті Києві. Потомок стародавнього козацького роду Бардадимів - протягом багатьох років це був рід захисників України, ще прадіди захищали наші землі від турецьких та польських завойовників.
З 1995 по 2003 рік навчався у школі No 307 у Деснянському районі м. Києва. У школі був старанним та активним учнем. Павло виховувався у дусі дисципліни і справедливості. У вільний від навчання час відвідував спортивну секцію єдиноборств, любив катання на велосипеді, з любов'ю ставився до тварин, мав
котика.
Після закінчення 9-го класу школи у 2003 році вступив на навчання до Деснянського економіко-правового технікуму при Міжрегіональній Академії управління персоналом (МАУП) м. Києва на спеціальність «Інформаційні технології». В результаті успішного навчання на першому курсі технікуму, йому було запропоновано перевестися без вступних екзаменів на перший курс Академії МАУП. По її закінченні у 2009 році отримав вищу освіту за спеціальності «Ком'ютерні науки, системна аналітика та програмування».
Після закінчення академії за власним бажанням пішов до воєнкомату для вступу на строкову службу до лав Української армії. Попросив направити його для проходження служби в одну з бойових військових частин для отримання справжнього військового досвіду. Так з 2009 по 2010 рік проходив строкову службу у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді (95 ОДШБр) у м. Житомирі, де опановував військовий фах, уміння використовувати зброю та вдосконалювати фізичну підготовку. У штаті підрозділу був на посаді кулеметника (РПКС-74). Набув навички володіння практично всіма видами стрілецької зброї та стрибків з парашутом. Під час військової служби у травні 2010 року у складі об'єднаного загону з кращих бійців бригади брав участь у параді з нагоди святкування роковин перемоги у Другій світовій війні у місті Мінськ (республіка Білорусь). Даний підрозділ на параді представляв збройні сили України.
Після звільнення зі служби Павло влаштувався на роботу за фахом в Головний інформаційно-обчислювальний центр акціонерного товариства «Укрзалізниця» на посаду системного інженера з експлуатації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями. Працював у штаті підрозділу, яким у цілодобовому режимі забезпечувалась працездатності даної АСК, здійснювався контроль за її функціонуванням та виконувались регламентні роботи.
З часу навчання в Академії, а потім і під час трудової діяльності вів активний спосіб життя. Любив відпочинок біля моря, особливо у Криму, виїздив на відпочинок до Туреччини. Займався туризмом - з групою однодумців подорожував по мальовничим місцям та старовинним скельним містам гірського Криму. Взимку катався на гірських лижах у зимових Карпатах. Захоплювався риболовлею. Вільний час приділяв коханій дружині і друзям. Дуже любив тварин,
допомагав донатами на підтримку притулку тварин. Навіть в умовах бойових дій рятував домашніх тварин та передавав їх волонтерам. У вільний від роботи час підтримував свій фізичний стан у тренажерному залі. Мав власний автомобіль. Був опорою для своїх близьких та друзів, люблячим чоловіком та сином.
Свій бойовий шлях Павло розпочав з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у березні 2022 року. З перших днів добровільно пішов захищати Батьківщину. Після відмови воєнкомату у мобілізації вступив до лав Добровольчого формування Територіальної Громади (ДФТГ-31) у складі 127-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
У складі даного підрозділу приймав участь в обороні Київщини. Виконував завдання командування з патрулювання разом з поліцією нічного Києва, разом з підрозділами СБУ брав участь у виявленні та знешкодженні диверсантів у місті, у складі ударної групи даного підрозділу ДФТГ відбивали атаки диверсійно- розвідувальних груп противника у районі ТЕЦ-6 поблизу масиву Троєщина та у лісовому масиві під містом Бровари, де отримав перший бойовий досвід. У складі загону добровольців приймав участь у зачистках міст Ірпінь і Буча.
У травні 2022 року у складі свого підрозділу ДФТГ добровільно брав участь у бойових діях по захисту і звільненню Харківщини, використовуючи набутий фах кулеметника. За набутими здібностями отримав пропозицію перейти до лав підрозділу ССО, у складі якого обороняв від російських агресорів місто Соледар на Донеччині. Взяв позивний «Чингіз».
У грудні 2022 року перейшов до складу 93-ї ОМБр «Холодний Яр» у спецпідрозділ «SIGNUM», в рядах якого у жорстоких боях з самого початку і до закінчення героїчно обороняв місто Бахмут. У цих боях Павло був двічі контужений. В оборонних боях застосовував весь свій набутий бойовий досвід, вмів використовувати всі види стрілецької зброї, гранатомет, міномет та АГС, опанував керування військовою технікою, яка була у розпорядженні його підрозділу. Розвідувальний підрозділ «SIGNUM» одним із перших у війні, завдяки допомозі волонтерської групи Стерненка, започаткував використання спочатку розвідувальних, а потім і ударних дронів.
За відвагу і самовідданість у боротьбі за незалежність нашої Батьківщини Павло Бардадим був відмічений почесними знаками громадських організацій та Державними нагородами:
Державні та відомчі нагороди
медаллю «За оборону рідної держави» від Всеукраїнського об'єднання «Країна»;
медаллю «Честь. Слава. Держава»;
медаллю «Захиснику Вітчизни»;
орденом «За мужність» 3-го ступеня.
Загинув Павло Бардадим «Чингіз» під час запеклого бою при штурмі ворожих позицій під Кліщіївкою на Донеччині. Повернувся на щиті 13 жовтня 2023 року.
Похований Павло на Алеї Героїв 57-й сектор, ряд 7д, місце 2 на Лісовому кладовищі у місті Києві.
Вічна пам’ять Герою
Вічна слава Захиснику України