Бородійчук Дмитро Олександрович
Позивний « Фара»
Дата народження: 14.10.1972
Місце народження: в місті Тетіїв Білоцерківського району ,Київської області
Дата загибелі : 31.03.2023
Місце загибелі : м. Бахмут
Військове звання: старший солдат
Підрозділ: в/ч А4643
Життєвий шлях
Є люди, яких неможливо забути. Не тому, що вони голосно заявляли про себе, а тому, що їхня присутність у житті інших була такою теплою і живою, що після них залишається порожнеча, яку більше нічим не заповнить. Дмитро Бородійчук був саме такою людиною.
Дитинство і юність
Дмитро Олександрович Бородійчук народився 14 жовтня 1972 року в місті
Тетіїв Білоцерківського району Київської області - невеликому, затишному місті, де люди знають одне в обличчі, де дитинство пахне садами і річкою, а характер кується простотою і щирістю.
Він зростав в часи, коли ще не було інтернету та мобільних телефонів - зате були справжні друзі, живі розмови та міцне рукостискання. Саме тоді сформувалася та неймовірна риса, яка вирізняла його серед усіх: вміння говорити з людьми так, що ті відчували себе почутими і зрозумілими.
У 1988 році Дмитро закінчив середню школу Nº249 у Києві.
Два роки потому, у 1990 році, здобув робітничу спеціальність плиточника-лицювальника в ПТУ Nº1 рідного Тетієва. Руки, що вміють творити - класти плитку рівно і красиво - це руки людини терплячої, важливої, яка знає ціну деталей.
Перший раз у строю
З 1990 по 1992 рік Дмитро проходив строкову службу у Військово-Морському флоті України в місті Феодосія. Зі служби він повернути зрілим, з розумінням дисципліни, братерства і відповідальності. Водійські права категорій В, С, D стали ще одним сертифікатом його практичності та
прагнення бути корисним.
На захисті України
Коли в 2014-2015 роки Україна опинилася під ударом, Дмитро не вагався.
З 26 січня 2015 року він пішов служити у лави Збройних Сил України.
Перша мобілізація. в/ч В4264, - Авдіївка, Донецька область - один із найгарячіших напрямків тієї війни, яку тоді ще спробували назвати «конфліктом». Дмитро служив старшим оператором протитанкового кулеметного взводу 2-ї мотопіхотної роти. Він знав, що таке окоп і що таке чекати. І все одно тримав позицію.
2017 рік - Часів Яр. Ще одне імʼя на карті цієї війни, яке пізніше стане відомо всій країні.
2018 рік - Бахмут. В/ч 2167, водій мотопіхотної роти. Місто, яке стане символом незламності і останнім прихистком для Дмитра.
Повномасштабне вторгнення. Останній рубіж
24 лютого 2022 року змінилося все. І Дмитро знову став у стрій - добровільно, без вагань. Він приєднався до Сил територіальної оборони і в перші тижні вторгнення ніс службу по охороні аеропорту «Київ» в районі
Жулян - прикриваючи підступи до столиці в найтривожніші дні.
А потім - знову Бахмут. Місто, яке він уже знав. Місто, яке стало для нього останнім. В/ч- 4643, бригада 241.
На момент загибелі Дмитро Бородійчук служив у другому гранатометному відділенні взводу вогневої опори роти в/ч А4643. Старший солдат. Людина, яка вміла робити все - і завжди робила це добре. Позивний - Фара
31 березня 2023 року Дмитро загинув під час бойових дій у місті Бахмут, захищаючи свободу і безпеку України. Йому було 50 років.
Подвиг Дмитра назавжди залишиться в історії боротьби України за свободу та незалежність. Він віддав найдороще - власне життя- заради майбутьнього своє держави, своє родини та всіх українців. Світла пам’ять про нього житиме в серцях , хто мав честь його знати.
Вічна пам’ять Герою
Вічна слава Захиснику України