Ільченко Сергій Сергійович

Позивний: «Банан»

Народився: 17.08.1994 року

Місце народження: Україна, місто Київ

Загинув: 11.06.2023 року

Місце загибелі: Україна, м. Київ, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова

Звання: старший солдат

Посада: розвідник – стрілець-снайпер

Підрозділ: ВЧ А 4119 518 батальйон спеціального призначення «Дике Поле», 1-шої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна.

Обставини загибелі:  06 квітня 2023 року, під час виконання бойового завдання ворожа авіація влучила по позиції, де перебував взвод розвідки. Сергій отримав дуже важкі поранення, внаслідок яких загинув 11 червня 2023 року.

Місце поховання: Биківнянське кладовище, Деснянський район, м. Києва

Життєвий шлях

Народився та виріс у м.Києві. Проживав у Деснянському районі, пр-т Червоної Калини, потім вул. Миргородська.

Навчався у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №23 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва. Згодом закінчив Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая, здобув диплом бакалавра менеджменту. Працював водієм, слюсарем з ремонту автомобілів. Автомобілі – це було його захоплення і хобі.

Був сміливим, відданим, витривалим. Сергій ніколи не скаржився і завжди приходив на допомогу. Був дуже веселим і позитивним. Його доброта, щирість, легкість нікого не лишали байдужими. Водночас мав бунтівний дух і дуже цінував свободу, яку і пішов відстоювати.

Понад усе на світі Сергій любив свою родину, любив життя, яке віддав за український народ і Україну.

24 лютого 2022 року, добровільно став на захист Батьківщини. Під час виконання задач на Київщині, Сергій був в епіцентрі подій коли ворог намагався прорватися через Бровари, березень 2022 року.

Після переформування підрозділів воював у Харківській області. З жовтня 2022 року був розподілений у розвідувальний взвод 518 батальйону спеціального призначення «Дике Поле», 1-шої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна.

Після чого підрозділ будо перекинуто на Луганщину на Сватівський напрямок, наприкінці 2022 року. Задачею підрозділу було стримати просування ворога в напрямку н.п. Невське. Для Сергія все почалося з зустрічного штурму, проти переважаючих сил ворога в співвідношенні 30 на 1, там він отримав перше поранення і контузію. Ворог намагався взяти наших хлопців в кільце, та на щастя не вдало. Через тиждень, який Сергій тримався по-справжньому героїчно, вийшов з бою і був одразу госпіталізований. Після місця лікування він повернувся до бойової роботи і працював включно до 6 квітня 2023 року. Того дня, під час виконання бойового завдання ворожа авіація влучила по позиції, де перебував взвод розвідки. Сергій отримав дуже важкі поранення внаслідок яких загинув 11 червня 2023 року.

Нагороди: 

Відзнака МО України медаль «За поранення» (важке), Наказ Міністра оборони України від 30.06.2023 року №814;

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента України від 20.01.2024 року №14.

Вічна пам’ять Герою

Вічна слава Захиснику України