Жіночі портрети
Анна Ляшенко: «Яке це щастя давати знання, випещені добром, вести у світ безмежних відкриттів»
«Яке це щастя – відкривати учням гучний і різнобарвний горизонт подій, навчати їх вправно вирішувати складні життєві рівняння, вести у світ безмежних відкриттів, давати їм знання, випещені добром, і наснагу на пошуки шляхів самореалізації!», – говорить вчитель початкової школи спеціалізованого Навчально-виховного комплексу з поглибленим вивченням англійської мови «Деснянка» Деснянського району Анна Ляшенко.
Ці слова – основоположні для всієї діяльності молодого педагога Анни Миколаївна Ляшенко, яка сьогодні від освітян Деснянського району продовжує боротьбу за звання переможця Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 2017». Випускниця Національного педагогічного університету ім. Драгоманова розпочала свою трудову діяльність у «Деснянці» в 2008-му році вихователем дошкільної групи, вчителем української мови та літератури, зарубіжної літератури, практичним психологом, а пізніше – вчителем початкових класів, поєднавши роботу класовода з посадою заступника директора з навчально-виховної роботи.
«Анна Миколаївна застосовує нестандартні форми. На її уроках завжди цікаво, адже використовує сучасні інформаційні технології навчання, можливості Інтернету, різноманітні схеми, таблиці, ілюстрації, предметні малюнки, комп’ютерні 3д-презентації», – говорить начальник районного управління освіти Тамара Постолюк.
В нинішньому навчальному році Анна Миколаївна почала знайомити учнів з програмою соціально-фінансової освіти «Афлатун» та впроваджувати її елементи у навчально-виховний процес. «В умовах соціально-економічної нестабільності України виникала гостра потреба кардинальних змін у формуванні у дітей економічного мислення, усвідомлення ними закономірностей розвитку українського суспільства», – говорить Анна Ляшенко.
Молодий педагог продовжує вдосконалювати свій фаховий рівень. Так, є слухачкою навчально-демонстраційних сесій «Інновації в освіті, менеджменті, навчанні» Східноєвропейського інституту психології, бере активну участь у районних та міських фестивалях, конкурсах, вікторинах. Так ставала переможницею районних конкурсів «Творчість молодих» та «Квітучі барви талантів»; другого щорічного конкурсу творчих робіт від Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України «Педагогічні сходинки» з поезією «Ластівчине гніздо». У складі команди молодих педагогів Деснянського району посіла І-е місце у міській інтелектуальній грі «Що? Де? Коли?» та брала участь у закладанні Алеї молодих педагогів в Оболонському районі міста Києва. У 2013-му році здобула гран-прі конкурсу творчих робіт від Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України «Педагогічні сходинки» з поезією «Сучасний вчитель. Який він?». Є багаторазовим лауреатом Фестивалю народної творчості працівників установ освіти міста Києва у номінації «Авторська поезія та проза» (її поетичні твори друкуються в інформаційному віснику «Єдність» Київської міської профспілки). З 2015-го року Анна Миколаївна Ляшенко очолює Товариство молодих педагогів Деснянського району.
«Наше життя – це перехрестя подій і зустрічей, мрій і сподівань, одвічна подорож, під час якої ми відчуваємо гіркий присмак невдач або невимовну радість від здобутих перемог. Отак і шляхи учителя й учня переплетені долею, як пелюстки волошки й барвінку, як мамина пісня і лункий спів солов’я. Для мене обрана професія є сенсом життя, тому що саме вчитель надихає і пробуджує дітей до людяності в час цинічного інформаційного потоку, привчає їх сприймати успіхи і поразки, які вразливо ранять душі. Він іде в ногу з часом технічного прогресу і освітніх розробок, виокремлює нові пріоритети, з головою пірнає у веб-технології, але разом з тим дарує тепле почуття любові, додає впевненості і спокою дітям, які чекають на пояснення ще багатьох прозаїчних істин. Я намагаюсь бути колискою творчих думок, якими наповнююсь разом з дітьми, пірнаючи в актуальні теми та інноваційні технології, і дзеркалом правди та справедливості, в глибини якого учневі щораз хочеться зазирнути, щоб відкрити обрій незмінних величин: добра, милосердя і щастя…Звідки я черпаю натхнення? Зі щирих і відвертих дитячих очей, які виблискують з-посеред дзвінкоголосих пустотливих веремій на перерві. Із ніжних обіймів, якими встелені зустрічі зі своїми вихованцями. Із яскравих малюнків, зітканих з любові і вдячності, які не очікувано з’являються зранку на моєму столі. Гордість за досягнення учнів, які вони поволі накопичують і радо сповіщають про них, час від часу повертаючись до мене, теплі зустрічі з успішними випускниками, які знайшли себе у вируючому житті, щирі слова вдячності від батьків, що зігрівають учительське серце – все це і є невичерпним натхненням для мене…», – говорить Анна Миколаївна
«І хоч кажуть услід час від часу: «Не марнуй сили і сподівань!» Я крокую до рідного класу Повна задумів, світлих чекань. Горда тим, що нарешті здійснилась Моя мрія дитяча й свята, Що любов ця в мені народилась Й буде квітнути довгі літа!..»