Міждержавні відносини – це перш за все коректність і виваженість публічних формулювань. Бо незалежно від того, в якому емоційному стані перебуваєш сьогодні, у відносинах між сусідами обов’язково буде завтра, післязавтра. Проте сьогодні в Мінську практично офіційно прозвучало, що нібито керівництво України «наказує» провести нові вибори в Білорусі. Це не просто відверта неправда. Це свідоме нагнітання. Свідома провокативна поведінка. Для чого? Чи навіть не так: до чого тут Україна, якщо події стосуються суто Білорусі та внутрішньої недовіри?..

По-перше, Україна точно поважає і географічні, й політичні кордони кожної нації та не втручається у вирішення питань про вибори або чиюсь перемогу на них. Тому що коректність, терпіння і є ознакою цивілізованості будь-якої нації...

По-друге, безсумнівно, посиланням на ту чи іншу сусідню державу не можна заглушити голос багатотисячних протестів своїх же співгромадян. Якщо довіри немає, – а світ бачить, що довіри й близько немає – то цей дефіцит несправедливими звинуваченнями на адресу «керівництва іншої країни» не заповнити. Швидше, можна викликати ще більшу недовіру.

По-третє, офіційний Мінськ, на жаль, уже продемонстрував, безвідповідально звільнивши «вагнерівців», що історична близькість наших двох народів та принцип взаємної допомоги сусідів для нього особисто нічого не вартує. Це, до речі, той самий вибір держави, який абсолютно точно говорить про її внутрішні цінності. Залишимо це питання риторичним.

Єдине, що хотілося б справді сказати білоруській державі, це – поважайте право своїх співгромадян на життя, здоров'я та свободу. І на політичну зрілість... Від цього залежатиме не тільки майбутнє Білорусі, а й майбутнє багатьох людей, включно з будь-якими політиками.