Увага! Дифтерія повертається!
Станом на 29 жовтня 2019 року в Україні зареєстровано 20 випадків захворювання на дифтерію, з них за останній місяць – 18 випадків. Захворіли мешканці Луганської, Хмельницької, Тернопільської, Закарпатської областей та м. Києва.
Під час останньої епідемії дифтерії в Україні в 90-ті роки минулого століття захворіли близько 20 тисяч осіб, з них 600 померли від ускладнень дифтерії.
В Радянському Союзі у довакцинальний період щорічно на дифтерію хворіли від 40 000 до 80 000 дітей. Смертність від дифтерії складала 50%.
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке передається переважно повітряно-крапельним шляхом, викликається дифтерійними коринебактеріями, характеризується місцевим фібринозним запаленням, явищами загальної інтоксикації з враженням нервової і серцево-судинної систем. Факторами передачі можуть також бути предмети побуту, посуд, іграшки, руки.
Збудник дифтерії – дифтерійна паличка, стійка до дії різних чинників в навколишньому середовищі. Джерело збудника – хвора людина, або носій дифтерійної палички. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів.
Виділяють різні форми захворювання – дифтерія носа, дифтерія глотки, дифтерія гортані і трахеї, дифтерія шкіри. Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу: біль в горлі, наліт на мигдалинах, який важко знімається (фібринозне запалення), закладеність носа, підвищена температура, набряк слизової оболонки ротоглотки, гортані, шиї, осиплість голосу, збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Збудник дифтерії виробляє дифтерійний екзотоксин (за силою поступається лише ботуліністичному та правцевому токсинам), який при потраплянні у кров, викликає ускладнення: інфекційно-токсичний шок; блокування дихальних шляхів – дифтерійний круп, пошкодження серцевого м’яза – токсичний міокардит, серцево-судинна недостатність; ураження нервової системи – парези, паралічі, ушкодження нирок – нефроз, тощо.
Єдиним перевіреним засобом попередження розвитку небезпечних ускладнень при дифтерії є проведення профілактичних щеплень проти дифтерії. Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії, наявність якого запобігає важкому перебігу захворювання та розвитку ускладнень.
Вакцинація проти дифтерії проводиться дітям у віці 2, 4, 6 та 18 місяців, ревакцинація у віці 6 та 16 років, в подальшому дорослим кожні 10 років (26,36 і т.д.)
Профілактичні щеплення проти дифтерії проводяться безкоштовно в кабінетах щеплень Центрів первинної медико-санітарної допомоги. Імунобіологічні препарати для профілактики дифтерії у дітей і дорослих є у достатній кількості. В місті є також мережа приватних кабінетів щеплень, де можна вакцинуватись за власні кошти.
Не зволікайте, зверніться до сімейного лікаря та своєчасно захистіть себе і своїх дітей від дифтерії!
Підготовлено: Лікар епідеміолог Деснянського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Київський міський лабораторний центр МОЗ України» Черненко С.А.