З 21 липня 2018 року на території столиці запроваджено карантинний режим по Ценхрусу довгоголковому

Ценхрус довгоголовий CеnchruslongispinusFernald

Ценхрус довгоголовий – бур’ян, який несе загрозу людям і домашнім тваринам. Його, вкриті шипами плоди пошкоджують шкіру тварин, ранять шлунково-кишковий тракт та ротову порожнину. Шипи досить міцні і здатні травмувати шкіру людей і тварин. Колоски ценхрусу володіють аллелопатичним потенціалом, тобто в огортках містяться речовини, які пригнічують проростання насіння інших рослин. Ценхрус якірцевий (малоквітковий, довгоголковий) здатний рости на будь яких ґрунтах, але перевагу віддає піщаним ґрунтам. Він утворює цілі колонії на узбережжях водоймищ, відкосах залізниць та автомобільних доріг.

Морфологічно-біологічні особливості: однорічна рослина. Стебла товсті, плоскі, прямі і розгалужені. Рослина висотою 20-60 см. Суцвіття – колосоподібна волоть, що складається з 8-15 колосків буруватого або жовтувато-зеленого кольору, вкритих гострими шипами. Колоски вузькі, оточені колючою обгорткою із щетинок, що зростаються біля основи. Плід – зернівка. Зернівка має чорно-бурий або зелено-жовтий колір, схожа на насінини суданської трави, але менша за розміром, вкрита колосковою лускою й оточена гострими шипами, завдяки яким прикріплюється до вовни тварин та одягу людей. Одна рослина утворює близько 2000 насінин.

Шкодочинність: Ценхрус наносить шкоду іншим рослинам, оскільки завдяки дуже розвиненій наземній масі пригнічує інші культурні рослини і утворює цілі колонії біля водоймищ та доріг.

Шляхи поширення: з насіннєвим матеріалом, сіном, соломою, шерстю тварин. Насіння зберігає свою життєздатність до 5-ти років.

Заходи боротьби: глибока оранка, використання сівозміни, на необроблюваних землях застосовують багатократне косіння або випалювання, метод чорного пару, культивація, обробіток гранту після збору урожаю, хімічні методи, догляд насіннєвого матеріалу, вовни.

За матеріалами сайту Головної державної фітосанітарної інспекції.