Відлуння Чорнобиля
Опубліковано 26 квітня 2016 року о 18:13
Минає ніч – і сонце ясночоле
Запанувало, дивлячись згори:
Ось там – блакитна річка протікає,
А тут – гуляють пустуни-вітри…
Мовчать ліси і похилились трави,
І гіркотою віддає полин,
Стара верба, на ній гніздо лелече
І птаха кружеляє понад ним.
Стоїть похмурий ліс, стоїть, дрімає,
На його кроні спочива печаль…
Чорнобиль – біль, що серце навпіл крає,
Цей дикий простір і тремтяча даль.
А сонце теплі руки простягає:
- Ти падати у відчай не спіши,
Крізь морок зірочка життя засяє
І радість принесе знеболеній душі!
К. Гарник (Центр у справах сім ї та жінок Деснянського району)