В Економіко-правовому ліцеї Деснянського району відчинила двері «Літературна вітальня»

Надзвичайні все ж таки створіння люди! Можуть місяцями, роками зберігати свої таємниці. Нікому нічого не говорити. Можуть, зчепивши зуби, терпіти фізичний біль, мовчати і не стогнати.

Але люди не можуть мовчати, коли їх переповнюють емоції, враження, коли переживають душевний біль. Хочеться самим дібрати слова чи знайти чужі, які будуть співзвучні тому, що переживає душа людини, і висловитися, прокричати всім. На допомогу в таких випадках приходить поезія.

14 березня 2018 року країна другий раз відзначила День українського добровольця. День вшанування людей, які 2014 року першими встали на захист Батьківщини та практично без зброї, без воєнного досвіду зупинили російського агресора.

В цей день в Економіко-правовому ліцеї Деснянського району відчинила двері «Літературна вітальня», де пролунали вірші про Україну, про нашу боротьбу за право бути незалежними, вірші про наших героїв-захисників – твори, які найбільше схвилювали і вразили.

Ліцеїсти, учні 8-го економічного класу, презентували поезію сучасних українських поетів – учасників воєнних дій на Сході України, про яких дуже часто відомі лише їхні позивні: твори про важкий шлях солдата, про непросту долю жінки на війні. Особливе захоплення викликала молитва за захисників Донецького аеропорту.

У «Літературній вітальні» були презентовані твори, написані самими ліцеїстами (ученицею 9-го юридичного класу Людмилою Кецкало та учнем 10-го юридичного класу Русланом Волощенком) – надихаючі, щирі, патріотичні:

Ми не здамося! Нас не злякать!

За правду, за волю будемо стоять!

Бо ми – українці, незламний народ,

Ми не боїмось ніяких перешкод.

Є сила, надія, наснага і ми –

Майбутнє країни, доньки і сини.

Буде синьо-жовтий наш ще майорить,

Не буде в країні вже більше жахіть.

І це чиста правда, я чесно кажу!

Покажемо ворогу його межу!!

Людмила Кецкало

Сьогодні по-новому зазвучала поезія років Другої світової війни. Затамувавши подих всі присутні слухали вірш Костянтина Симонова «Жди меня…», перекладений українською мовою, у виконанні Ганни Годлевської, учениці 8-го юридичного класу – «Чуєш, ти чекай мене…». Неймовірні відчуття:

Ти чеканням повернеш із смертельних лав

«Поталанило, еге ж?» - скаже, хто не ждав.

Не дано збагнути їм в літо вогняне,

Як чеканням ти своїм вберегла мене.

Як вцілів я? Вижив як?

Знаємо без слів.

Просто ти чекала так,

Як ніхто не вмів….

А випускники ліцею презентували авторську пісню учениці 11-го економіко-правового класу Анастасії Бабко «Ні – війні!».

Маємо сподівання, що захід надовго залишився у пам’яті ліцеїстів, надихнув їх на подальші літературні пошуки і зміцнить гордість за те, що ми всі – українці, великий народ, гідний своїх героїв-добровольців, захисників Батьківщини.