Українці з великою любов’ю садять квіти біля хати
Українець — це не лише той, хто живе на землі, а й той, хто перетворює її на красу. Квіти біля хати — це не мода, а філософія. Це спосіб сказати: «Ось мій дім, моя душа, моє коріння».
У кожному селі — квітник: мальви, чорнобривці, півонії, лілії, настурції. Вони розцвітають уздовж парканів, під вікнами, біля криниці. Часто — не для гостей, а для себе. Бо краса — внутрішня потреба українця.
Квітник — це також пам’ять. Мальви, як у бабусі. Ромашки, як на дитячому віночку. Мак — як спомин про втрати. І кожна квітка тут має ім’я, історію, сенс.
Це — тиха мова любові до життя. Там, де були квіти, було світло, навіть у найтемніші часи. І зараз, коли ракети ламають дахи, українці знову садять квіти біля руїн. Бо поки росте чорнобривець — жива надія.
Управління Культури Деснянської Рда