У ДНЗ (ясла-садок) № 745 відбулося свято «Першого закосичення»
«Перше закосичення» – це давній призабутий звичай нашого народу. Коротка його історія: була в родині дівчинка. Доки малою була, тільки й турбот, що радіти сонечку, матусиній ласці, тільки й діла, щоб рости здоровою, набиратися розуму та досвіду, вчитися жити серед людей, спілкуватися з ними. Як одна з ознак цього безтурботного періоду життя – вільно розпущене волосся, прикрашене стрічкою. Підростало дівчатко, і настав час, коли дівчинка вже ставала помічницею. Їй довіряли якусь роботу, залучали до родинних справ, турбот. Дівчинці заважало розпущене волосся, яке треба було вже заплітати. Наш народ не міг не відзначити такої події в житті дівчинки. Тому народився гарний, ніжний, дивної краси і великого змісту обряд першого закосичення – дуже важливий для духовного розквіту (зросту) кожної дівчинки 5-7 років.
В ході свята були використані інсценізація, звучали українські мелодії, діти співали пісні: «Зеленеє жито», «Я – дівчина чепурна», «Мамина співанка», «Татечку-татусю»; танцювали: «Веснянка», «Танок з хустками», «Кучерики»; грали ігри: «Подоляночка», «Перетягування канату».
Символічні гостинці, які принесли діти до хати:
Даруємо вам ці квіти, щоб діточкам у садочку було весело жити!
Принесли вам мішечок гречки, що у садочку між дітьми не було суперечки!
Принесли вам в дарунок мішечок вівса, щоб родина була здорова уся!
Даруємо вам підкову на щастя, на долю!
На щастя цукор візьміть, та солодко всі живіть!
Даруємо хліб, сіль, щоб було добре усім!
Батьки приймали активну участь: мами заплітали коси своїм донечкам, татусі підперезували своїх синів поясами, змагалися в перетягуванні канату (команда хлопчиків-козаків і татусів).
Слова ведучої Олени Таран припали до душі всім присутнім: педагогам, вихованцям, батькам.
Якби тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось навіяв зла,
І холонуть наші душі без тепла!
Рости коса до пояса, від пояса до п’яти, щоб була гарна така зараз і завжди!
Тож, дівчата, знайте кожен раз, що коса в пошані у народу весь час!
Прощавайте, добрі люди, хай Вам щастя й доля буде!
Не на день, і не на рік, а на довгий, довгий вік!