Торгівля людьми – ганебне явище XXI століття
Знедавна, 30 липня кожного року вважається Днем протидії торгівлі людьми. Адже кожного року десятки тисяч людей у всьому світі стають предметом торгівлі, їх обманюють,примушують, продають, схиляють до праці та життя в рабських умовах. Незалежно від того, з якою метою здійснюється торгівля людьми, останні стають при цьому об’єктами фізичних та психологічних катувань, зґвалтувань, залякування.
На превеликий жаль, Україна в наш час не змогла встояти перед транснаціональними злочинцями – торгівцями людьми. Величезні прибутки в цьому виді злочинної діяльності вдало поєднуються з відносно невеликим ризиком для злочинців. Саме тому торгівля людьми розцвіла на теренах України буйним цвітом. Адже наша країна являється одночасно і країною – постачальником живого товару, і країною – транзитером для переміщення жертв в інші місця, і країною, де власне існує торгівля власними громадянами в межах України. Тому, і це зовсім не несподіванка, часто-густо виявляється, що продані люди являються громадянами нашої держави. Реалії нашого життя такі, що наші співвітчизники продовжують масово виїжджати за кордон, ризикуючи при цьому стати жертвою торгівців людьми. За цим стоять великі гроші, які отримує мафія, безчесні торгівці та вербувальники. З метою вербування потенційних жертв створюються напівлегальні агенції по працевлаштуванню та фірми-одноденки, в засобах масової інформації поширюється брехлива рекламна інформація щодо працевлаштування за кордоном. Тим не менше, в більшості випадків злочинці вибирають такі методи вербування, які не привертають уваги компетентних органів, діючи методом індивідуального підбору. З цією метою вербувальники часто знайомляться з жертвами в громадських місцях, діють через спільних знайомих, родичів, сусідів. Власне, можуть виявитися такими вербувальниками і самі родичі, сусіди, знайомі.
Громадяни нашої країни інколи виявляють велику наївність та безтурботність, часто не прогнозують свого майбутнього за кордоном, рахуючи, що страшні випадки можуть статися з ким-завгодно, але тільки не з ними. Коли ж попадають в рабство, здебільшого не знають, де можна отримати допомогу, куди звернутися.
Останнім часом ми були шоковані випадками работоргівлі всередині нашої країни. Здавалося, чого боятися у себе на батьківщині? Проте історія 94-х осіб із різних регіонів України, звільнених поліцією в Одеській області, де вони
працювали під примусом на полях, говорить про інше. Все частіше ми чуємо про подібні випадки, то в Херсонській області, то в Миколаївській.
Підводячи підсумки, можна сказати, що проблема торгівлі людьми стосується нас усіх, адже ось лише деякі наслідки цього ганебного явища для нашої країни – криміналізація суспільства, загострення економічної ситуації в результаті відтоку робочої сили, збільшення кількості дітей – фактичних сиріт при живих батьках, поширення хвороб, понівечені долі тощо. Звичайно, для вирішення такої глобальної проблеми, як торгівля людьми необхідні спільні зусилля міжнародної громадськості. Також необхідно підвищувати життєвий рівень наших громадян, аби вони не їхали за шматком хліба в іншу країну.
Але не менш важливі і наші конкретні зусилля. Тільки спільними зусиллями ми зможемо зупинити потік наших співгромадян за кордон.
А організації суспільного спрямування мають проводити профілактичну роботу з молоддю із групи ризику, поширювати інформацію про протидію торгівлі людьми, зробити все, щоб наші громадяни не були довірливими жертвами,адже вони потребують нашої всебічної допомоги.