Тепер вулиця Димитрова у Деснянському районі носитиме ім`я українського художника-примітивіста Никифора Дровняка

Перейменувати вулицю Димитрова у Деснянському районі з метою увічнення та вшанування пам`яті українського художника-примітивіста Никифора Дровняка – таке рішення було прийнято Київською міською радою відповідно до Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».

Здійснити організаційно-правові заходи щодо виконання даного рішення доручено виконкому Київської міської ради та Департаменту містобудування та архітектури КМДА. Зокрема, буде оновлено інформацію, що міститься у Реєстрі вулиць та внесено зміни до офіційного довідника «Вулиці міста Києва».

Довідково.

Епіфаній (Никифор) Дровняк, також відомий як Никифор Криницький народився у 1895-му році у місті Криниця, що на Лемківщині (Польща).

По матері Никифор був лемком, по батьку – поляком (за легендою батько був відомим художником, чиє ім`я зашифроване під літерою «Т»).

Від матері, яка виховувала його одна у великій нужді та поневіряннях, виконуючи будь-яку важку роботу, він успадкував порушення слуху та мови.

Шкільна наука давалася Никифору важко. Навчання довелося полишити. Навчився хіба що писати друкованими літерами, трохи читати та рахувати. А ще малювати — спочатку грифелем на дошці, згодом олівцем на клаптиках паперу. За цей хист криничани іронічно прозвали Никифора Матейком.

Якось до Криниці приїхав львівський художник Роман Турин. Познайомившись із роботами Дровняка, митець був вражений побаченим.

Як художника Никифора (лемко Н. Дровняк) світ відкрив 1932-го, коли в Парижі в галереї Леона Марселя експонувалася його виставка із двохсот малюнків. Цей захід організував Львівський народний музей імені Т. Шевченка.

Митець-самоук був визнаний одним з найцікавіших з-поміж майже сорока своїх колег. Польський художник Єжи Вольф опублікував нарис «Маляр наївного реалізму у Польщі» («Аркада», 1938), і від того часу кілька десятків років Никифор був у центрі уваги і митців, і глядачів, яких захоплювала його самобутня творчість. Потім були виставки у Польщі. Але справжню славу митцю принесло експонування його робіт у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Никифора набула світової популярності. За право вважати його «своїм» досі сперечаються офіційні особи кількох держав. І є за що.

Біблійна тема — одна з провідних у творчості художника (зокрема, серія «Молитовник»). Багатою є його спадщина й світської теми: Никифор розгорнув перед глядачами сотні картин, які розповідають про життя лемків та їхньої батьківщини — Лемківщини.

Картини художника експонувалися в  Італії,  Бельгії, Англії, Швейцарії, США, Бразилії, Ізраїлі, Югославії, Чехословаччині, багатьох містах Польщі, але перші чотири виставки зробили Никифора знаменитим і принесли йому світове визнання.

Він дістає замовлення на картини, ікони; придбати його роботи мають за честь відомі європейські галереї; щоб познайомитися з художником, до Криниці їдуть безліч шанувальників, вони розкуповують картини Дровняка ще мокрими.

Мав принаймні сімнадцять імен, під якими фігурував у мистецтвознавчих книжках цілого світу. Наприклад: «Никифор з Криниці», «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Матейко з Криниці», «Майстер з Криниці», «Лемко Никифор».