Продовжуємо історії-спогади деснянців-учасників Революції гідності, які брали активну участь у подіях на Майдані 2013-2014 рр.

Олег Матютенко: «Ми керувалися принципом та вибором заради своєї гідності, майбутнього наших дітей, країни. Той, хто хоч раз побував тоді на Майдані, відчув національний дух»

21 листопада 2013-го року розпочалися національно-патріотичні протестні акції в Україні як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

Вони значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Протести, які з кінця 2013-го року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке надалі переросло у Революцію гідності.

Член Спілки ветеранів АТО Деснянського району Олег Миколайович Матютенко належить до тих киян, які брали активну участь в протестних акціях на Майдані з перших днів. Офіцер Внутрішніх військ МВС України в минулому, учасник служби у трьох «гарячих точках» – Фергані, Степанокерті, Абхазії – сьогодні ділиться спогадами про Євромайдан.

«Я брав участь у всіх Народних віче, які збирали тисячі людей і проходили на Майдані Незалежності у неділю, і в інших мирних акціях протесту з перших днів. Разом з друзями-однодумцями кожного вечора знаходилися біля наметів і в тих місцях, де була необхідна допомога. Коли потрібно було, чергували і вночі, зривалися і їхали посеред ночі на допомогу, особливо коли почався наступ на Майдан 10-11 грудня.

З 19 січня, коли було «жарко» на барикадах по вулиці Грушевського, і десь до 25 січня чергували кожну ніч і допомагали нашим хлопцям відстоювати свої території. Ми з друзями допомагали продуктами та речами, будували укріплення, барикади, допомагали на передовій, чистили сніг, стояли пліч-о-пліч з усіма і виконували будь-яку роботу, як і інші.

Тут ніхто не запитував, яка у тебе освіта, якої ти віри, національності, якою мовою розмовляєш. Всі були рівні. І працювали так само: один як усі, і усі, як один.

До сотень Самооборони не записувалися, адже вдень працювали, а після роботи та вночі йшли на Майдан та допомагали. Відносили себе до категорії «Небайдужі кияни». Ми керувалися принципом та вибором заради своєї гідності, майбутнього наших дітей, країни. Той, хто хоч раз побував тоді на Майдані, відчув національний дух. Він об`єднував тисячі українців, які довели, що мають почуття власної гідності, вони – відважні та горді».