Петро Цибель: «Мені неодноразово доводилося дивитися смерті в очі»
Серед ветеранів Другої світової війни, які входять до складу Ради ветеранів Деснянського району – Петро Федосійович Цибель.
Петро Федосійович воював у складі 2-го та 3-го Українських фронтів, визволяв південну Україну, Румунію, Молдавію, Угорщину та Австрію. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни і медаллю «За взяття Вени».
У липні 1941-го року рідне село Топорище Житомирської області було окуповано. 15-річним хлопчиною разом із батьком та братами поповнив партизанський загін. До регулярних військ потрапив навесні 1944-го року вже після визволення Житомирщини. Петра зарахували до резерву Верховного головокомандування – у повітряно-десантні війська.
Петро Федосійович Цибель ділиться спогадами:
«Бої за наше село йшли 14 діб. За одне село! Наші відступали, але й німцям не давали спокою. Коли окупанти увійшли у село, то вбивали людей. Так, німці вбили всіх вчителів у селі. А який у мене був вчитель – Сава Іванович! Він прищепив мені любов до музики. Як заграє на скрипці… А його – на шибеницю і четверо дітей залишилися без батька. А шибениць таких по селу стільки було! Неможливо було на все це дивитися – хотілося швидше на фронт.
Мені неодноразово і самому доводилося дивитися смерті в обличчя. Коли Вену визволяли, то отримав поранення – дві ноги – і два поранення наскрізь та ще й контузія. Після війни ноги декілька разів відказували – не міг ходити. А шрам на голові від контузії – й досі є. Та війна не дає про себе забути. Та це і неможливо.
Коли «зіграють» катюші і ми прочистимо територію, то бували у нас рідкі хвилини відпочинку. От тоді ми і відпочивали, і пісні співали, і листи писали… Сам зібрав акордеон і граю на ньому до цього часу».
До 1959-го року Петро Цибель служив у армії. Потім улюблене захоплення переросло у професію. Петро Федосійович став майстром музичних інструментів: фортепіано, акордеон, скрипку, гармонь – міг налагодити та зібрати із закритими очима.
Сьогодні ветерану 95 років, він – активіст ветеранського руху, бере участь у патріотичному вихованні молоді.