Петро Кузик : «Нова районна влада пам’ятатиме про ветеранів II-ї Світової війни не лише раз на рік».
Новопризначений голова Деснянської райдержадміністрації Петро Кузик сьогодні став гостем у домівках десяти ветеранів II-ї Світової війни Деснянського району – Івана Івановича Якімова, Олександра Денисовича Кібкалова, Василя Єфремовича Воропаєва, Олександра Яковича Литвиненка, Зінаїди Григорівни Некрасової, Катерини Іванівни Беличко, Поліни Михайлівни Нечаєвої, Михайла Васильовича Сираша, Григорія Кузьмовича Крюка, Анатолія Максимовича Ващенка. Петро Миколайович виконав приємну місію – привітав ветеранів з 69-ю річницею Дня Перемоги над фашистськими загарбниками.
Ветерани ділилися спогадами. Так, 17-річним юнаком відправився на фронт нині полковник у відставці, інвалід І-ї групи Іван Іванович Якімов. Зв’язківець Іван Якімов до лав Червоної Армії був призваний 15 вересня 1943 року. У складі 38-ї Армії першого полку 10 дивізії брав участь у боях за визволення України та Чехословаччини.
17-річною дівчиною відправилася на фронт і колишня військова медична сестра Зінаїда Григорівна Некрасова. Маленька, тендітна, вона витягувала на своїх плечах з під вогню поранених солдат, рятуючи їм життя.
– Навіть не можу сказати – скільки поранених врятувала. Не вела таку статистику. Але одного разу за ніч конем перевезла з траншеї 30 поранених. Вранці йшли в атаку. За це отримала Орден Червоної Зірки. Правда нагорода відшукала мене вже в мирний час – у 1946 році, коли вже народила дитину, – говорить ветеран.
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, щойно виповнилося 16 років і Катерині Іванівні Беличко. Юна дівчина просилася на фронт, але боротьбу з ворогом розпочала тільки у квітні 1943 року у складі партизанського загону у Луцьку, в якому пробула до січня 1944 року. Після звільнення міста попросилася на фронт. Військкоматом була направлена до Малинської школи медсестер, яку закінчила з відзнакою. Після закінчення школи була направлена до польового пересувного госпіталю №3576 на Білоруський фронт під командуванням Рокосовського. Війну закінчила у 1945-у році на території Рейхстагу.
На парадному костюмі колишнього розвідника Олександра Денисовича Кібкалова майже немає вільного місця – його прикрашають численні медалі та ордени. «Це ще не всі нагороди, деякі згоріли в танку», – говорить ветеран. Незважаючи на те, що самого ветерана тривожать застарілі рани, Олександр Денисович залишається вірним клятві Гіпократа, яку прийняв уже в мирний час, обравши професію медика. І сьогодні ветеран лікує тих, хто до нього звертається.
У вересні 1943 року був призваний до Армії і Анатолій Максимович Ващенко. У складі 232-ї Київської дивізії 764-го полку брав участь у визволенні Києва, України, Румунії. У боях за визволення Румунії був тяжко поранений, після чого демобілізувався як інвалід 2-ї групи. Сьогодні ветеран проживає у селищі Биківня. За відвагу нагороджений орденом Вітчизняної війни І-го ступеня, медаллю «За відвагу» та орденом «За мужність».
– Кожний з фронтовиків, яких сьогодні відвідав, заслуговує на велику шану, любов та турботу кожного з нас. Ці люди вибороли для нас мир, в якому ми вже живемо протягом 69 років. Це дорогого коштує. Обіцяю – ми пам’ятатимемо про подвиг цих людей не лише раз на рік – 9 травня. Вважаю це своїм обов’язком, не тільки, як представник районної влади, а й як звичайна людина, – говорить Петро Кузик.
