Пам’ятаємо! Віримо! Переможемо!

Вісім років уже триває війна на Сході України та сто вісімдесят сім діб повномасштабного російського воєнного вторгнення на нашу землю, яке забрало тисячі життів і ще більше людських доль зруйнувало. Пам’ятати усіх, кого ворожі обстріли навіки вирвали з обіймів рідних, – обов’язок кожного українця.

29 серпня указом Президента визначено як День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Цей день увійшов до нашої історії як один з найчорніших, найстрашніших. Вісім років минуло від Іловайської трагедії, яка стала точкою неповернення у боротьбі української нації за єдність своєї країни. І саме в цей день ми прихиляємо коліно перед мужністю та патріотичним подвигом усіх, хто віддав своє життя за право України лишатися незмінною на карті світу.

Герої не вмирають, не вмирає пам’ять про них, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити під мирним небом. Своїми грудьми вони закрили країну від ворожих обстрілів, і наш обов’язок перед ними – зробити все, щоб ці тисячні жертви не були марними.

Символом скорботи за загиблими на Донбасі українськими воїнами став сонях. Саме тоді, коли тривали бої, на полях цвіли соняхи. І останнє, що бачили на цьому світі наші мужні й сміливі захисники, були золотаві голівки, повернуті до сонця, до життя.

Гідно вшануймо пам’ять наших героїв, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, вклонімося їх подвигу та героїзму.

Вічна пам’ять у наших серцях тим, хто пішов у безсмертя, і вічний їм спокій там, на небесах!

Честь і хвала живим! Слава нашим захисникам та захисницям, які боронять Україну від рашистської навали. Дякуємо вам, наші герої, за кожен день, за кожну спокійну ніч, за право бути незалежними. Ми, українці, залишаємося волелюбними, нескореними та хоробрими!

Перемога за нами! Слава Україні і Героям, які боронили і боронять її, Слава!