Ми живі, щоб пам’ятати…
Бої за Дебальцівський плацдарм ‒ одне з найбільших зіткнень на Донбасі. З усіх боків у ньому взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й важкої артилерії.
За даними Генштабу, з 15 січня по 18 лютого 2015 року в боях за Дебальцеве від куль бойовиків загинули 110 українських військових. Ще 270 отримали поранення. Сімох бійців ЗСУ взяли у полон, а 18 досі вважаються зниклими безвісти. За весь час оборони Дебальцевського виступу 136 українських армійців загинули та 331 був поранений. Журналісти, які працювали на місці подій, називають ще більші цифри.
6 лютого 2015 року в боях з російськими агресорами в районі Дебальцеве у с. Рідкодуб Донецької області загинув бойовий побратим, мужній воїн 30-ї окремої механізованої бригади, лицар ордену «За мужність» 3 ступеня (посмертно), відданий патріот України деснянець Олексій Буслаєв («Татар»). Про це повідомила на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» Спілка ветеранів АТО Деснянського району.
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя, щоб ми жили в мирі…
Слава Україні!
Героям слава!
Довідково.
Бої та відступ з Дебальцевого
Активний наступ «армійських корпусів» «ДНР» і «ЛНР» на Дебальцівське угруповання почався 25 січня 2015 року – після падіння Донецького аеропорту та з явною прив’язкою до майбутньої зустрічі «нормандської четвірки» у Мінську 11 лютого.
Основних напрямків атаки було два: на Вуглегірськ на заході плацдарму та на опорні пункти у Чорнухиному, Рідкодубі й Нікішиному на сході. Після масованої артпідготовки уперед пішли піхота й танки «армійських корпусів» «ДНР» і «ЛНР». Доходило до того, що деякі бої більше нагадували епізоди з Другої світової війни.
На позиції «Валєра» під Санжарівкою, наприклад, в український окоп заїхав ворожий Т-72, який буквально роздавив кількох бійців, перш ніж його підбили. Танк Т-72 над окопом на висоті 307.5, відомій також як позиція «Валєра». У 2019 році про це зняли документальний фільм «Висота 307.5» за участі бійців, які вижили у тому бою.
31 січня сили АТО втратили погано захищений Вуглегірськ, а за кілька днів – і село Логвинове, біля якого проходила траса з Дебальцевого на Артемівськ, так звана «дорога життя», основний шлях забезпечення дебальцівської групи військ.
Після невдалих спроб відбити Логвинове почалася підготовка до відступу. Який, утім, затягувався через переговори у Мінську.
Саме тоді, якщо вірити мемуарам експрезидента Франції Олланда, Путін погрожував Порошенку «роздавити» українські війська у Дебальцевому.
Зрештою, сторони підписали Мінськ-2 і домовилися про повне перемир’я з 15 лютого. За спогадами українських бійців, протрималося воно 8 хвилин.
17 лютого українська армія почала під обстрілами виходити з Дебальцевого кількома другорядними дорогами й закріпилися на лінії, відомій тепер як Світлодарська дуга. Лінія фронту вирівнялася.
За час боїв у Дебальцевому у січні-лютому 2015 року, за даними Генштабу, загинуло близько 200 українських бійців з різних підрозділів. Втрати ворога Генштаб ЗСУ оцінює в рази більше.
Полковник Валентин Федічев, який був заступником командира АТО й одним з останніх виходив з Дебальцевого, у програмі "Хоробрі серця" взагалі говорив про майже 2 тис безповоротних втрат супротивника.
У «донбаських республіках» традиційно називають протилежні цифри: тисячі загиблих українських військових і до сотні своїх бійців.