Марія Перевальська: «Люблю і поважаю цих простих людей – справжніх трударів»
Марія Перевальська могла б стати героїнею багатьох історій – як справитися з недугою і не впасти у відчай, дотримуватися здорового способу життя, перегорнути нову сторінку свого життя та почати його заново писати майже з чистого аркушу у 67 років.
Саме у 67 років після серйозної хвороби Марія Перевальська стала художницею – не маючи професійної освіти, а лише бажання та приховані талант і здібності до написання картин, які сьогодні експонуються на Всеукраїнських виставках та у державних закладах.
«Я у захваті. Відчуваю спорідненість душ з цією художницею. Це – картини з мого дитинства, мого минулого. Так само, як і Марія, я провела дитинство у селі. Мені все знайомо із сюжетів картин, коли ми збирали врожай, ходили на річку прати білизну, заготовлювали дрова. Картини намальовані у стилі наївного малярства. Але в них немає наївності, в них – надзвичайна глибина. Дивишся на картини, а по них – наче розкиданий бісер, дорогоцінні камінці», – ділиться своїми враженнями від виставки відома українська художниця, мешканка Деснянського району Софія Книш.
Народилася Марія Перевальська на Поділлі у селі Пикові, яке затишно розташувалося на березі тихоплинної річки Сниводи, що, перегороджена загатою, перетворилася тут на широке й довжелезне озеро зі звивистими берегами. Внаслідок збігу різних сприятливих обставин село розширило свої межі й стало містечком Пиків, яке мешканці територіально поділили на Старе й Нове Місто.
Віддавна Пиків населяли українці, поляки та євреї; хто ходив до церкви, хто – до костелу чи синагоги. Часто біля села таборувалися мандрівні цигани, а інколи й вони осідали по сусідству.
Так і у пані Марії темами й сюжетами її картин стали, переважно, знані з дитинства будні і свята сільських трудових людей, – творців хліба і пісні, життя подільського села середини ХХ століття. Рідні люди і природа малої батьківщини назавжди закарбувалися у вразливій дитячій душі скромної авторки картин-споминів.
«Мені було тоді 10 років. Саме з цього віку пам`ятаю наші з мамою походи на базар, роботу в полі – з самого ранку до пізнього вечора. Всюди чулися пісні – з піснями їхали працювати, з піснями поверталися додому. Це – незабутні враження, які сьогодні знайшли втілення у моїх картинах», – говорить Марія.
Підтримав бажання Марії Ананіївни взяти пензля в руки її чоловік, графік та живописець, академік Національної академії наук України, народний художник України, лауреат літературно-мистецької премії ім. Нечуя-Левицького художник-графік Василь Євдокимович Перевальський.
«Для мене головне було її не налякати різними правилами живопису, яких дотримуються у написанні картин. Спочатку вона робила замальовки на папері олівцем, а вже потім переносила їх полотно та розфарбовувало. Мене іноді дивує звідки у неї є таке відчуття кольорів багатогранне, і як вона їх вміло поєднує у своїх роботах», – говорить Василь Євдокимович.
Природне чуття гармонії кольорових поєднань та здатність малювати з пам’яті і за уявою, аби образно передати життя роблять малювання Марії Перевальської цікавим явищем українського мистецтва.
Роботи художниці експонувалися в Музеї книги і друкарства України, у Черкаському художньому музеї, у Банкнотно-монетному дворі НБУ, в Київській бібліотеці ім. Ярослава Мудрого, а також на всеукраїнських художніх виставках Національної спілки художників України та у Національній спілці майстрів народного мистецтва України.
Вчора у Галереї мистецтв Деснянського району, де зараз проходить виставка Марії Перевальської «Наше село», відбулася зустріч з подружжям Марією та Василем Перевальськими. Митці поділилися спогадами та відповіли на запитання присутніх.
Виставка проходить за сприяння Деснянської райдержадміністрації, Центральної бібліотеки ім. Павла Загребельного.
Виставка триватиме до 31 жовтня 2021-го року.
Вхід вільний.
Галерея мистецтв (вул. Драйзера,6) працює з понеділка по п’ятницю з 12:00 до 19:00, субота-неділя з 11:00 до 17:00, понеділок – вихідний.
Детальна інформація за телефоном: 546-90-45.
Запрошуємо до перегляду!