«Гори стріляли і «Стінгери» злітали …»
Полковнику у відставці Володимиру Олександровичу Харченку й досі сняться Афганські сни, хоча з тієї війни пройшло вже 32 роки.
Брав активну участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з серпня 1983-го по грудень 1985-го року. На посаді заступника начальника політичного відділу 56-ї гвардійської десантно-штурмової бригади 40-ї армії забезпечував проведення бойових операцій обмеженого контингенту радянських військ у Афганістані, організацію у наданні медичної допомоги афганському мирному населенню.
Особисто взяв участь та провів 17 бойових операцій. Десантно-штурмова бригада під його командуванням успішно та з мінімальними втратами виконувала поставлені бойові завдання.
На його особистому рахунку 736 стрибків з парашутом, з яких бойових – 400.
Сьогодні Володимиру Олександровичу Харченку – 82 роки. Професія військового, загартування армійською службою допомагають ветерану бути у прекрасній фізичній формі, передавати свої знання молоді. Тридцять п`ять років викладає у Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна. Вчитель вищої категорії, має відзнаку «Відмінник освіти України».
За період педагогічної діяльності у військовому ліцеї Володимир Олександрович Харченко виховав та дав путівку у життя 7 тисячам ліцеїстів. Серед його вихованців – народний депутат України Віктор Васильович Бондар, Герої України ‒ майор Олександр Володимирович Порхун і загиблі в АТО Андрій Олександрович Кизило та Андрій Вікторович Галущенко.
Член Спілки ветеранів Афганістану Деснянського району.
Володимир Харченко: «Локальні війни – справжні. З усіма законами війни»
«Стати військовим вирішив після проходження служби в Армії. Закінчив Канівську військову школу повітряних стрілків-радистів, після закінчення якої літав на реактивних бомбардувальниках «Іл-28». Більше 15 років проходив службу безпосередньо у військах спеціального призначення. Локальні війни – справжні, з усіма законами війни. Війна в Афганістані була однією з найжорстокіших. Необхідні були знання не тільки з тактики та стратегії її ведення, а й специфіки її місцевості, традицій країни. На це знадобився час. Сьогодні, навчаючи курсантів, говорю, що найголовніше для військового – дисципліна та організованість. Ці якості допомагають мати холодні розум та серце у найскладніших ситуаціях, не панікувати. Багато разів ці якості допомагали мені у розвідувальних та бойових операціях».
Нагороди: орден «Червоної Зірки», Орден Богдана Хмельницького ІІІ-го ступеня, «За заслуги» ІІІ-го ступеня, медаль «За бойові заслуги», медалі СРСР, нагороди Афганістану – орден «Слава Республіки Афганістан»,
медаль «Від вдячного афганського народу»; України – медаль «Захиснику Вітчизни» та відомчі відзнаки України; нагороди громадських організацій; медалі Української Спілки ветеранів Афганістану – «За заслуги», «За звитягу», «Честь. Мужність. Пам`ять».