Герої у наших серцях
Володимир Кобчик: «Борис був моїм колегою і другом»
Борис Олександрович Баранов — один з трьох спеціалістів, що у 1986-му році, ризикуючи життям, займався спуском води з приміщень під реактором четвертого енергоблоку ЧАЕС.
Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора пропалювали бетонну плиту під реактором. Під ними в резервуарах накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн.
У випадку, якщо б розплавлена активна зона дісталась води, була ймовірність повторного вибуху. Необхідно було через затоплені камери четвертого реактора, знайти два запірних клапани й відкрити їх, спустивши воду.
Пішли троє: старший інженер Олексій Ананенко, інженер середньої ланки Валерій Беспалов і начальник зміни Борис Баранов.
Борис Олександрович Баранов народився 11 листопада 1940-го року в селі Созінови в Кіровській області. У 1966-1976 роках працював черговим інженером станції теплоелектроцентралі заводу, пізніше начальником зміни електростанції ТЕЦ Криворізького металургійного заводу (Дніпропетровська область).
У 1974-му році закінчив Український заочний політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик, а через два роки почав працювати на Чорнобильській АЕС начальником зміни станції.
Помер 6 квітня 2005-го року, в 64 роки, причиною смерті став серцевий напад. До того моменту він вів скромний спосіб життя, інтерв’ю не давав і до кінця днів працював на електростанції. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 108).
Спогадами про ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, друга ділиться голова Товариства ветеранів-інвалідів ліквідації аварії на ЧАЕС Володимир Петрович Кобчик:
«Борис був начальником зміни всієї станції. Це вважайте, як нічний директор. Начальник зміни приймає всі рішення – щодо навантаження блоків, внутрішньої роботи всієї зміни. В зміні під керівництвом начальника працювало близько 200 чоловік, серед яких без вищої освіти – лише 20 відсотків. Тому необхідно мати високий рівень знань, досвіду роботи, щоб управляти такою кількістю людей, приймати рішення, стежити за системою захисту та радіаційною обстановкою в цілому.
Напередодні 9 травня 1986-го року виникла велика небезпека пропалювання бетонної плити під реактором. А під реактором є великий басейн-барбатер, в якому знаходяться сотні тисяч тонн води. Необхідно було проникнути у цей басейн та ліквідувати можливість проникнення паливної суміші. Інакше б відбувся вибух такої сили, внаслідок якого б навкруги нічого не залишилося. Такі, як Борис залишаються в нашій пам`яті назавжди».
Ім’я ліквідатора назавжди внесено в історію України.
За значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність Борис Олександрович Баранов нагороджений:
- Присвоєно звання «Відмінник енергетики України» (2002-й рік).
- Орденом «За мужність» ІІІ-ступеня (2018-й рік, посмертно).
- Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2019-й рік, посмертно).
Фото з відкритих джерел.