Деснянцям-Героям Небесної Сотні, героям України присвячується…
Іван Максимович Наконечний
Найстарший захисник Майдану Іван Наконечний брав участь у Революції гідності з перших днів.
Народився 18 жовтня 1931-го року у селі Краснопілка (нині у складі села Бурти) Кагарлицького району Київської області. У дитинстві пережив голодомор, що забрав його сестричку, Другу світову війну і окупацію України. Після закінчення школи був призваний до Військово-морського флоту СРСР. Три роки служив матросом на військовому кораблі в Севастополі. Тоді й вирішив пов'язати свою долю з військовою справою. Відучився в морському училищі і отримав звання лейтенанта. Далі доля закинула його в Ленінград. Після п'яти років служби, заради дружини і двох синів, пішов з армії і став працювати інженером.
У 1982 році повернувся в рідне село під Києвом, де став доглядати паралізовану матір. Після її смерті перебрався у Київ. Після виходу на пенсію став займатися бджолами, яких дуже любив. У нього на дачі була пасіка, де він сам розводив бджіл, дарував їх людям, вчив про них піклуватися.
Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
Відразу після побиття 30 листопада 2013-го року «Беркутом» мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. З тих пір, незважаючи на протести і вмовляння рідних, їздив туди щодня. На Майдані не ночував, але свої 5-8 годин відбував. Хотів записатися до Самооборони Майдану, але через поважний вік його туди не взяли.
18 лютого 2014-го року був важко травмований на вулиці Інститутській під час сутичок з бійцями «Беркуту», отримав важкі травми голови і шийного відділу хребта. Був шпиталізований до Інституту нейрохірургії, де і помер 7 березня 2014-го року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 23, ряд 21, місце 30).
Указом Президента України Петра Порошенка № 890/2014 від 21 листопада 2014-го року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Івану Максимовичу Наконечному посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Ім'я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на вулиці Інститутській.
19 лютого 2016-го року у Києві на фасаді будинку (вулиця Лісківська № 28), де жив Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. Меморіальна дошка – значна подія для мешканців Деснянського району. Івана Наконечного пам’ятають сусіди, які з вдячністю сприйняли звістку про те, що на їх житловому будинку буде встановлено меморіальну дошку на честь Героя Майдану.
Ми маємо пам’ятати імена тих, хто відстоював суверенітет нашої держави під час Революції Гідності та продовжує боротися за незалежність України і зараз на Сході.
Герої не вмирають. Вони – у наших серцях. Героям – слава!