Бабин Яр – одна з найстрашніших і найвідоміших трагедій

80 років тому назад сталась одна з найбільших трагедій не тільки Європи, а і людства – під час німецької окупації Києва у 1941 – 1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв і циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації українських націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших.

Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941-го року, коли було розстріляно 752 пацієнтів психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка розміщувалась безпосередньо біля Бабиного Яру. Точне місце розстрілу невідомо.

Перший масовий розстріл євреїв в Бабиному Яру нацисти провели 29 вересня 1941-го року та лише за два дні – 29 та 30 вересня 1941-го року було розстріляно більше 30 тисяч євреїв.

24 вересня 1941-го року  на Хрещатику радянськими партизанами були підірвані будинки, у яких розташовувалися представники окупаційної влади. Вибухи та пожежі продовжилися в наступні дні, було знищено близько 940 великих житлових і адміністративних будівель. У звіті представника імперського міністерства окупованих східних областей від 5 жовтня 1941 говорилося, що пожежа поширилася на площі 2 000 м², без даху над головою залишилося близько 50 000 осіб. Нацисти звинувачували в пожежі та вибухах євреїв і використали це як привід для знищення єврейського населення.

Наприкінці вересня 1941-го року зондеркоманда захопила дев'ять провідних рабинів Києва і наказала їм зробити оголошення: «Після санітарної обробки всі євреї й їхні діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця…»

27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з'явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами:

«Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941-го року до 8-ї години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».

Маса людей, які рухалися з різних районів міста, зливалася в один потік на вул. Мельникова. У кінці її, біля протитанкового рову, загородженого «їжаками», була поставлена «застава», за якою розгорнута похідна канцелярія. Почергово від натовпу відділяли 30-40 осіб  і  під конвоєм вели «реєструватися».

У людей відбирали всі документи та цінності. Документи в поспіху кидали в мішки, а то і просто на землю, де вони лежали товстим шаром. Потім євреїв примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев'яній платформі сидів кулеметник. Під безжалісний вогонь кулемета поліцаї заганяли палицями розгублених, голих, абсолютно знетямлених людей, не даючи їм схаменутися, зорієнтуватися.

Всюди чулися розпачливе ридання, крики поліцаїв,  благання  про допомогу, прокляття катам, молитви, які заглушувалися веселими мелодіями вальсів з гучномовців, гуркотом літака, що кружляв над яром…

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до визволення Києва від окупації.

За даними історика, провідного наукового співробітника Музею історії Києва, відповідального секретаря Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру Віталія Нахмановича, за весь час німецької окупації у Бабиному Яру були розстріляно 90–100 000 людей, з них приблизно 65–70 000 євреїв.

Те, що відбулося, увійшло в історію як одна з наймасовіших акцій знищення мирного населення в ході Другої світової війни. Масові розстріли євреїв відбувалися і в інших містах України, але саме Бабин Яр назавжди став символом Катастрофи на пост-радянському просторі.

Трагедія Бабиного Яру – це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам'ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.

«Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія, насамперед, єврейського та українського народів. Уявити увесь її масштаб неможливо без того, щоб особисто не побувати на місці масових розстрілів. Саме тому, через кілька днів після приїзду до Києва, я поїхав до Бабиного Яру. Найсильнішим моментом для мене було підійти до урочища, до якого колись скидали розстріляних євреїв, і уявити себе одним з них. Пережити на кілька секунд жах, образу, відчуття цілковитої безпорадності. І вже в наступну секунду зрозуміти, з якої прірви, з якого глибокого яру зумів піднятися твій народ. Зумів створити свою державу, сильну армію – для того, щоби нічого подібного до трагедії Бабиного Яру більше ніколи не сталося», – Міхаель Бродський, Посол Держави Ізраїль в Україні.

Документальний фільм «Бабин Яр – у пошуках пам`яті» за посиланням: http://memory.kby.kiev.ua/film.html