18 травня в Україні відзначається День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановується пам'ять жертв депортації кримських татар
Відтоді, як 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, на окупованих українських територіях російська армія вдається до методів примусової депортації, подібних до тих, які 79 років тому сталінський режим задіяв щодо кримських татар.
Нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. В ешелонах смерті, у місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом 1944 року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис кримських татар.
Історія повторюється…
Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав.
Нині, з початком повномасштабної агресії росії проти України, виникають нові виклики. Це стосується і новоокупованих територій у Херсонській та Запорізькій областях, куди після початку тимчасової окупації Криму переселилися багато кримських татар.Біль кримськотатарського народу – наш спільний біль. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо злочини радянського режиму. Мріємо, що історичну справедливість буде відновлено, що Україна буде вільною і киримли будуть повноправно господарювати на своїй історичній території. Віримо – жахливі воєнні злочини, вчинені в нашій країні терористичними військами російської федерації, матимуть покарання. Україна має величезний запит на справедливе правосуддя.
Варто зазначити, що у Деснянському районі 27 серпня 2021 року відкрили третю чергу «Я люблю мій парк», родзинкою якої стала альтанка у кримськотатарскому стилі. Вона прикрашена мозаїчною підлогою, ажурним декором карнизів і стрілоподібними арками в стилістиці кримськотатарської архітектури. Покриття сферичного купола виконано з оригінальної сучасної бітумної черепиці, яка нагадує стару черепицю. Купол увінчує шпиль. Орнаменти для підлоги та декору розробляв заслужений майстер народної творчості України, кримськотатарський художник-кераміст Рустем Скибін. Це найкращих проєкт з елементами кримськотатарської культури у столиці, який символізує братерство та взаєморозуміння двох народів під гаслом: «Крим – це Україна!».
Довідково
Постановою Верховної Ради України «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» від 12 листопада 2015 року № 792-VIII депортація кримських татар з Криму у 1944 році визнана геноцидом кримськотатарського народу.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тисмобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 чоловік, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу» заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.
Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис осіб на загальне спецпоселення, 6 тис у табори управління резервів, 6 тис до ГУЛАГу, 5 тис спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис кримських татар.